Верховна Рада України
ЦОВВ та нац. комісії
Центральні установи
Суди та прокуратура

Дні народження


Пробний доступ
(4 сторінок)
[Вихід]
Передплачено до
21.04.2019

Дата оновлення БД 20.04.2019

Карпенко Віталій Опанасович, к.філол.н., д.сусп.-ек.н., габіліт. д.сусп.-ек.н., проф. (2001); кол. нар. деп. України; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, проф. катедри видавничої справи та редаґування Ін-ту журналістики (з 09.2001).
Н. 03.03.1941 (м.Київ); укр.; батько Опанас Никодимович (1911-1941); мати Олександра Степанівна (1906-1982); дружина Валентина Федорівна (1941) - вчит.; син Ігор (1962) - робітник; дочка Світлана (1968) - журналіст.
Осв.: Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, ф-т журналістики (1961-66), журналіст; канд. дис. "Людина та природа в сучасній радянській прозі (соціальні, моральні та естетичні аспекти)" (Академія сусп. наук при ЦК КПРС, 1979); док. дис. (суспільно-ек. науки) "Вечірній Київ" у контексті національної преси в Україні й діаспорі в боротьбі за незалежність України" (м.Мюнхен, Укр. вільний ун-т, 1998), габіліт. доповідь "Інформаційний простір України як чинник національної безпеки" (м.Мюнхен, Укр. вільний ун-т).
Нар. деп. України 12(1) склик. з 03.1990 (1-й тур) до 04.1994, Прирічний виб. окр. 14, м. Київ. Чл. Комісії з питань гласності та засобів масової інформації. Входив до Нар. ради.
1958-65 - літпрацівник, зав. відділу, заст. ред. снігурівської райгазети, Миколаїв. обл. 1966-76 - зав. відділу обл. газет "Ленінське плем'я", "Південна правда", редактор обл. газети "Ленінське плем'я", м.Миколаїв. 1976-79 - аспір., Академія сусп. наук при ЦК КПРС, м.Москва. З 1979 - відповід. секр., журнал "Комуніст України". 1980-85 - інстр. сектору газет і журналів, ЦК КПУ. 12.1985-09.2000 - гол. редактор, редакція газети "Вечірній Київ". 2000-01 - помічник Київ. міського голови з питань преси. Зав. катедри журналістики Відкритого міжнар. ун-ту розвитку людини "Україна" (з 2003); президент Асоціації світової укр. преси (з 08.2001); чл. президії Нац. ради Конґресу укр. інтеліґенції, голова комісії з питань роботи ЗМІ та видавничої справи, голова Київ. відд.; член ради Київ. міської орг. НСПУ; член Укр. всесвіт. коорд. ради. Заст. голови Укр. партії "Єдність" (10.-12.1999); заст. голови Ради старійшин УРП "Собор". Чл. НСЖУ (1961), НСПУ (1982). Акад. Укр. академії ориґінал. ідей (1991), АНВШУ (1998).
Ордени Св. рівноапостол. князя Володимира Великого (1998), Христа Спасителя (2001), Лицарської доблесті V (1999) і IV ст. (2001). Знак Пошани Київради (2001). Засл. журналіст України (1992). Медаль ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка "Будівничий України" (1999). Медаль "Ветеран праці" (1984). Лавреат премії ім. І.Огієнка (2002). Медаль ім. Г. Ващенка (2006, Всеукр. пед. т-во ім. Г.Ващенка). Медаль "Почесна відзнака" (2006, НСПУ). Орден "За заслуги" III ст. (01.2007).
Автор книжок: "Кінбурнська коса" (1977), "Скарби південного степу" (1978), "Подорож на острови" (1979), "Люди и корабли" (1980), "Крізь шторми" (1981), "Джерело життя і краси. Проблеми природи, людини, моральності в сучасній радянській прозі" (1983), "Глибокий фарватер" (1986), "Правды о себе не побоитесь?..." (1986), "Тут біля самого моря..." (1989), "Японія в глянці і без нього" (1989), "Парламент зсередини" (1991), "Поодинці - вмирають, виживають - гуртом" (1996), "Суд і осуд. Міністр оборони - проти "Вечірнього Києва", "Вечірній Київ" - проти шмаровщини" (1996), "Як повернути манкурту пам'ять" (1997), "Українські студії під небом Баварії" (1998), "На нашій, не своїй землі..." (1998), "Час каміння збирати" (1999), "Національна ідея в українській періодиці" (1999), "Українці в Казахстані" (2000), "Антиукраїнські тенденції в Українській державі" (2001), "Журналістика: основи професіональної комунікації" (2002), "Редакторська майстерність" (2003), "Преса і незалежність України. Практика медіа-політики 1988-1998 рр." (2003), "На крутому повороті. "Вечірній Київ" від "перестройки" до Незалежності" (2004), "Редакторська справа: проблеми майстерності" (2005), "Виклики XXI віку. Політичні хроніки пером публіциста" (2006).
Захопл.: шахи, риболовля, город.


Роздрукувати довідку